Анна Шляхова
28-05-2020 15:05

Реггі назавжди

Що станется, якщо зграйка чихуахуа накинеться на пакунки з їжею в рюкзаках, розкиданих під скелями? Відповідь: майже нічого, якщо в La Boca стільки всього відбувається, і всі дивляться вверх на скелелаза в леггінсах кислотного кольору. Заледве хтось почує чавкання міні собачок, бо всі кричать Venga! скелелазу, що зараз якраз лізе ключ на 7b+.

“Я вже тут був,” бурмоче він.

“Все одно. Venga! Це завжди працює,” донеслась відповідь знизу разом з гучним сміхом.

Неподалік ще один скелелаз проліз вже майже половину стіни і повис на мотузці. Ще одна невдала спроба.

Ульріх Россерау, головний пробивщик не тільки цього сектора, а й всього каньону El Salto, задоволено посміхається. Він міг тільки мріяти про це, коли декілька років тому розчищав перші лінії та пробивав перші маршрути. Каньон El Salto знаходиться поруч з містечком La Ciénega de González всього в двух годинах їзди від найпопулярнішого району Мексики El Potrero Chico. Це зимовий район для скелелазів з Канади та США. Я також прилетіла сюди в розпал суворої зими Квебеку в пошуках теплого сонячного проміння на зустріч з друзями з Японії, які зимують тут у своєму бусіку.

Авторка Емілі Рюденберг на Nosferatus(7c), Tecolote Cave, El Salto.

Наколінники замість жуйки

ezryl Castelo на El Clan de las Tres (6c+), San Cayetano Höhle, GuadalcázarКаньон вразив мене сектором Cueva del Tecolote. Якщо сильні нависання та стелі для вас рідний дім, якщо ви залюбки надягаєте наколінники та головою вниз звисаєте зі сталактитів, то це місце для вас. Мексиканський амбал Adrian Canape якраз зручно влаштувався на відпочинок без рук, коли його напарник Рафа свистом повідомив, що знімає його зі страховки. Сидячі у великій лохані на скелі Адріан спостерігав як мотузка залишається лише в найближчий віддятжці. Ще один свист означав, що Адріан знову на страховці. Для таких довгих пригод це необхідність, щоб зменшити тертя мотузки на ключі. Трохи згодом Адріан продовжує лізти, кидається на відкидку, ворчить, стогне, кричить та метр за метром виборює собі шлях наверх. Нарешті крик полегшення, коли після чималої кількості зривів за попередні дні та тижні, він проліз свій проект 8b+.

Чутки та яскраво-жовтий намет

Через декілька днів у Cueva del Tecolote ми з моїми японськими друзями вирішили відправитися на південь. Ходили чутки, що неподалік San Louis Potosi, що у 5 годинах їзди, знаходиться ще одна ще більш вражаюча печера. Нам порадили знайти головного пробивщика Christian Ehlert. Хрістіан знав все про скелелазіння в районі Сан-Луїс-Потосі.

Декілька разів звернувши не туди і викликавши здивування місцевих фермерів, врешті решт ми знайшли вказівник, який привів нас до “кемпінгу”, що ми шукали. Декілька хвилин по пильній грунтовці, і ми опинилися на великій луці з неоново-жовтим наметом Black-Diamond. Так ми відразу натрапили на Крістіана Елерта. Ми знайшли його ще й не почавши пошуки! Ми розбили намет серед кактусів заввишки з людину та, випивши по пиву для гарного сну, залізли в свої спальники.

У пошуках загубленого ананаса

Наступного дня ми прокинулися рано від галасного каркання та лаю собак. Через галас сон вже був неможливим. Відкривши намет, ми побачили невідомо звідки взявшийся старий шкільний автобус. З двох наметів поодаль вилізли ще такі підолаги як і ми, що зарано прокинулись. Це були знайомі обличчя: Рафа і Канапе.

“Як ви сюди потрапили?” — вражено спитала я. Канапе показав на шкільний автобус, в якому, здавалося, помістилася половина кемпінгу з Ciénega de González, включаючи власника неоново-жовтого намету Black-Diamond. Він представився “Ніко”, і мені здалося, що я вже бачила це неголене обличчя.

Після запропонованого сніданку ми відправилися в печеру San-Cayetano. “Єгей, ви крадете ананас, який я заховав в печері!” — закричав нам на вдогонку Ніко. “Ананас?” Нам байдуже до ананасу.

Шлях був не коротким, 40 хвилин, але чого не зробиш заради 45 метрових маршрутів, які сміливо можно називати “найкращими”. Ще на підході до печери стало очевидним, що кожен крок був вартим того, і всі труднощі себе виправдали. Грот була неосяжним. Щоб знайти ананас, знадобився би щонайменше день, якщо й не цілий тиждень. Не переймайся, Ніко, ми залюбки полазимо.

Nico Favresse on Maquina Estricta(8b), Los AnimalsFernanda Rodrigues on Fuerza Civil(8b), El Salto.Adrian Canape on Gallo de Oro(8a), El Salto.

Акустичне дежа-вю

Завішуючи одну неймовірну 7а для своїх японських друзів, зненацька я почула гітарні наспіви. Пісня здалась знайомою. Може я зараз переживаю акустичний варіант дежа-вю — дежа-екаунте? Щось клацнуло у мене в голові. Так на мандоліні грає тільки один відомий музикант великих стін у світі: Ніко Фавресс. Найчастіше він разом з напарником Шоном Віллануева О’Дрісколлом мандрують стінами світу граючи музику, між ділом підкорюючи найважчі бігволи.

Ніко грав, розсівшись на кам’яному троні вкритому мхом, одну пісню за іншою для підтримки лізущих поміж спробами онсайтів та ласуванням ананасом. Завдяки відлунню все чудово працювало. Якщо терпляче спостерігати, можна побачити, як синхронізувались звуки та рухи, і починало здаватись, що скелелаз танцює на скалі під мелодію Ніко. Час від часу скелі починали вібрувати від музики, і він зупинялися. Не зовсім зрозуміло, чому грот Guadalcázar-Region так рідко відвідують — по району досі немає гайдбуків, і далеко не всі підходи промарковані. Схоже, що ці маршрути не скоро відполірують.

Такос і реггі

Якщо в Європі скелелазіння не обходиться без кави, то в Мексиці — без тако, без якого день на скалах не буде повним. Після чудового дня в гроті San Cayetano ми зустрілись з тією ж компанією скелелазів в придорожньому магазинчику. Поки Ніко вибирав струни, здивувавши місцевих, які дивились на нього трохи підозріло, пролунав реггі-хіт “Белла” і всі почали усміхатися. Зненацька я пригадала, що нам залишилось зовсім небагато часу до зворотнього літаку з Guadalajara в Канаду. “Ми якраз рухаємося в цьому напрямку,” відповів Ян, коли я повідомила йому про скоре закінчення моєї поїздки, вже ностальгіруя по ній. “Просто їдь з нами!” Поїздка на шкільному автобусу по Мексиці — чому б ні? Тим паче, якщо це автобус для вечірок.

Ми вирушили наступного ранку. Попрощавшись з усіма, залишили Guadalcázar позаду. Двигун гримів, музика лунала і ми хлопали та підтанцьовували в такт реггі-наспівам, поки мексиканські ландшафти пропливали повільно перед нашими очима. Ми б танцювали вічність, якби внутрішній “тако-годинник” не нагадав, що настав час. Час зупинитися і протестувати кулінарні можливості придорожніх продавців вуличної їжі, віддячивши їм майже ідеальним хоровим співом рефрену „Ay baby, me dañaste el corazón”.

Віллануева О’Дрісколл замість Коннері

До нас приєдналися мої друзі Луї та Лаура, і Луї порекомендував один невеличкий бар в місті. Там надавали перевагу народним наспівам Маріачі замість Реггі, а щоб диско-шар крутився, бармену треба було ткнути його палицею, проте атмосфера була чудовою.

Зненацька за прилавком з’явився тип товстий як легендарна сигара Casa Turrent. Він обійняв Ніко і протягнув мені руку. “Привіт. Я Шон,” представився він. О боже, це все насправді. Це майже так само круто, якби повз мій портеляж соло проліз Алекс Хоннольд.

Ми залишили бар і поволі поїхали на нашому автобусі в дикі пейзажі на околиці міста. Наша збільшена група, включаючи Шона та Еммеліну разом з ще одним місцевим скелелазом Андреа, відправилася досліджувати боулдери на околиці Huaxtla, де ми провели ніч в лимонній рощі біля Гранд-де-Саньяго. Ніч була ясна, і після посиділок у багаття ми спостерігали повне місячне затемнення. Поруч з нами на фоні нічного неба виступали скелі, і я ледве могла дочекатися наступного дня.

Fernanda Rodriguez наInfierno de Dante (8b), Las Animas.

Ікскатан

Наступного ранку в нашому плані значився Ікскатан. Дякувати богу, з нами був місцевий парубок Андреа, тож ми уникли виснажливих пошуків підходу. Ікскатан знаходиться на верхівці великого каньону. Це скелі, від одного погляду на які, перехоплює подих. Тут не таке сильне нависання, проте скелі вкриті мохом якихось неонових кольорів.

“Гадаю, я ще раз таки натягну свої скельники,” бурчить Шон, знову зазнаючи поразку на легкому боулдері цікавої форми. Поки що він цілий день лазить босяка і в захваті від цього: “В мене таке відчуття, наче я тримаюсь ногами!”

Ніхто не знає, чому гарний час так швидко спливає. Але це так. Тим складніше прощатися. З сонцем, яке щоранку осяювало весь каньйон, з безхатньою собакою, якого Ніко охрестили Реггі-співаком і який щовечора чекав на нас біля намету. Зворотні квитки всього цього не розуміють. В останній день Шон вмовив одного фермара відвезти мене в місто. Поки в іржавому пікапі поруч з незнайомцем я їхала просілковими дорогами, я вже почала з сумомом пригадувати свою подорож до Мексіки. Висновок: інколи найкращій план не мати жодного плану.

El Salto, C.d.G,

Nuévo Leon

Розташування: 1,5 години на південь від Монтеррея.

Проживання: В Ciénega de González можна з легкістю знайти житло.

Більшість місцевих скелелазів зупиняються в кемпінгу Rock Camp — чудовому зеленому місці з душами та спільною кухнею по 100 песо за ніч. В Doña Kika’s Camping ніч коштує всього 30 песо, хоча обстановка більш спартанська.

Інформація: гайдбук від Урса Моосмюлера все ще у розробці. Поки що інформацію можна знайти на сайті thecrag.ca. Більшість маршрутів підписані. Складність вар’юється від 5а до 8с, але переважно — від 7а до 8а+.

Тип скель та сезонність: Вапняк. З грудня по лютий.

Підхід: 15-30 хвилин.

Guadalcázar,

Сан-Луїс-Потісі

Nico Favresse on  El Intento (8b), Guadalcázar.

Розташування: на відстані години їзди від Сан-Луїс-Потісі.

Проживання: Чудовий кемпінг Aventurarte на півдні міста.

Інформація: Наразі по Guadalcázar не має жодного гайдбуку. Найбільше інформації можна знайти у блозі Урса Моосмюлера. Більшість маршрутів мають складність від 7а до 8b. В Las Candelas знаходяться дещо легші маршрути складністю 6а-6b. Маршрути довгі, часто на 20 відтяжок. Увага: деякі каланети крихти та можуть поламатися.

Підхід: від San Cayetano підхід займає близько години. Краще перший раз йти з кимось, хто знає дорогу. Підхід до Los Candelas, іншого сектора в цьому районі, займає приблизно 5 хвилин, але до нього треба їхати 7 кілометрів на машині.

Тип скель та сезонність: Вапняковий грот. Він майже весь день знаходиться в тіні, тому лазити тут можна цілий рік. Але врахуйте час на просихання після довгих дощів.

Ікскатан, Халіско

 Sean Villanueva O‘Driscoll босоніж на La Anticomercial (7a), Ixcatan.

Розташування: 40 хвилин на північ від Ґвадалахари.

Проживання: Якщо ви сумніваєтесь, де зупинитися, рекомендуємо вам Rivera-Ranch прямо над скелями, де можна припаркуватись за плату та розбити намет.

Інформація: Гайдбук Escalada en Ixcatán від Jonathan Gonzalez можна знайти в Ґвадалахарі. В ньому описано близько 200 маршрутів складністю від 6а до 8с.

Підхід: Займає 30 хвилин, в кінці крутий підйом. Підхід описан в гайдбуку.

Тип скель та сезонність: Піщаник. З жовтня по березень.

Jilotepec, Мехіко

Jonathan „Perseo“ Gonzalez на La Mujer Peluda(7a), Jilotepec.

Розташування: 2 години на північ від Мехіко.

Проживання: Кемпінг з душем, але без питної води знаходиться прямо під скелями. 25 песо в день — плата за паркування стягується навіть якщо не ставити намет.

Інформація: По Jilotepec і El Arenal є гайдбук. В Jilotepec знаходятся найскладніші маршрути Мексики (9а), але тут є й багато різних легших маршрутів.

Підхід: Парковка знаходиться в 5 кілометрах від міста, від неї всього декілька хвилин до скель.

Тип скель та сезонність: Конгломерат. З жовтня по березень.

El Chonta, Таско, Ґерреро

Розташування: 3 години на південний захід від Мехіко.

Проживання: Ставити намети можна прямо під скелями. Місцевий фермер стягує невеличку платню. Найближче місце для закуп - Таксо(25 км).

Інформація: Карлос Ґарсіа, головний розробник району, опублікував невеличкий гайдбук по району. Печера вражає розмірами — 180 метрів заввишки. Тут можна знайти найкращі в світі маршрути складністю до 8с.

Підхід: На автомобілі до Grutas de Cacahuamilpa і парковки біля ранчо Прокопіо. Дон Прокопіо з радістю допомогає у будь-яких питаннях.

Тип скель та сезонність: Вапняковий грот. Лазіння можливо лише взимку, коли не дуже спекотно.

Посилання

Гайд по El Salto: www.thecrag.com/climbing/mexico/el-salto

Гайд по регіону Guadalcàzar: ursmoosmuller.blogspot.com/p/topos.html

Джерело: CLIMAX#33

Переклад: annamavka

Анна Шляхова
26-06-2020 14:06
Священий грааль

Розташовані на висоті 4000 метрів в Перуанських Андах скелі Inka Waqanka (в перекладі: “Там де плаче Інка”) більш ніж вражають. Здається, що дірчаста вулканічна порода спеціально створена для скелелазіння. Наразі тут близько 100 маршрутів та величезний потенціал як в складності, так і в боулдері. Складність маршрутів складністю від 5а до 8а.

Анна Шляхова
22-05-2020 21:05
Промова на користь страху

Вступ до книги Алекса Губера "Страх - твій кращій друг" про те, що варто шукати в своєму житті страх та йти йому назустріч.

Анна Шляхова
30-04-2020 22:04
Повний профайл: Адам Ондра

Адам Ондра, 27 років, найкращій скелелаз світу. Чешському феномену ми завдячуємо першими в світі 9b+ та 9c, що не бачили повторних проходжень. На додачу до оберемку золотих медалей Кубку Світу та титулів Чемпіону Світу і багаж з близько 200 маршрутів складністю 9а та вище, Ондра у перше ж своє відвідування Йосеміті у 2016 році проліз Dawn Wall (VI 9a). В його активі боулдер 8с+ та тред 5.14. Список можна продовжувати.

Анна Шляхова
06-03-2020 21:03
Відьма - то було ціле життя...

У 2019 році Валентин Швидкий проліз Відьму(8а), вперше переступивши цю межу у 50 років. Він відчував в собі сили пролізти її на декілька років раніше, якби не… про це й читайте далі.