Постава і скелелазіння: хто кого переможе

Постава в скелелазінні відома також під назвою “climbing hunch” -- скелелазний горб -- знайома багатьом і навіть була досліджена. Зокрема, у чоловіків, що практикують скелелазіння довгий час, а також лазять на значному рівні, спостерігається більш виражений кіфоз хребта. Теж саме стосується лордозу. Значний вклад в "скелелазний горб" вносять укорочені грудні мʼязи і обмежений діапазон руху в плечах. Такі зміни називаються адаптацією, проте де проходить межа між адаптацією та деформацією. Так, посилаючись на ці дослідження, американська тренер-реабілітолог в скелелазінні, Наташа Барнес, стверджує, що перейматися постановою, якщо у вас нічого не болить, не варто. Та чи варто чекати, поки щось заболить?

Інший доктор-фізіотерапевт Келли Старретт у своїх книгах стверджує, що осанка є основою як гарного самопочуття і профілактики травм, так і розкриття потенціалу власного тіла. Така адаптація виникає у нас до будь-яких навантажень і до їхньої відстутності у формі сидячого способу життя, і відповідно потребує постійної роботи над тими мʼязами, що постійно знаходяться в скороченному положені й стають занадто тугими.

Якщо повернутися до скелелазіння, то нам добре знайомі горбаті спини скелелазів навіть без наукових досліджень, у яких ступінь деформації корелюється з тим, наскільки сильно і довго учасники практикують цей вид спорту. Проте, якщо подивитися на професійних спортсменів, то вони вочевидь працюють над тим, щоб протидіяти такому скрюченню. І це ще один довод на користь того, щоб займатися своєю постановою. Бо це одна зі складових, що дозволяє їм лазити так багато і так складно з невеликою кількістю травм. І чому завзяті аматори так часто травмуються.

І якщо приблизно цитувати в перекладі одного з найвідоміших тренерів у скелелазінні Дікі Корба, “тренувати антоганісти потрібно так само завзято, як і основні мʼязи”. Постанова -- це один з маркерів того, наскільки антоганісти гарно себе почувають в тілі скелелаза.

...to be continued...

Анна Шляхова