Анна Шляхова
06-03-2020 21:03

Відьма - то було ціле життя...

У 2019 році Валентин Швидкий проліз Відьму(8а), вперше переступивши цю межу у 50 років. Він відчував в собі сили пролізти її на декілька років раніше, якби не… про це й читайте далі.

Все почалось у Сімеїзі. Коли я там відпочивав або працював у таборі, то постійно бачив людей на скелях і думав, які вони круті. Я так точно не зможу. Коли всі екскурсії, що там пропонувались ми вже побачили аба вони були нецікавими, залишилися лише дайвінг та скелелазіння. Я більше схилявся до дайвинга, але мене вмовили спробувати скелелазіння Таким чином ми потрапили до Ведемеєра. Він представився Андрій Чемпіон-міровіч, двукратний, так мовити. Майстер-клас він також провів професійно. Я все заліз в кросівках. Потім він нам зробив ще дюльфер на 45 метрів. Це було неймовірно. В мене було відчуття, що я офігенний. Може в мене трішки гірше ніж в нього виходить, бо досвіду ж замало. Ми захотіли ще і наступного дня поїхали в Нікіти, де я проходячи повз Лунтіка (5с+ або 6а) відразу вирішив, що це для “чайників”. Після того, як ми пролізли легкі траси, ми повернулись на Лунтіка, і мене поставили на місце. Бо я на ньому нічого зробити не зміг. Після цього ми захотіли ще. На третій день Андрій повів нас на Парагельмен, де ми в кросівках пройшли 300-метровий мультіпітч з неймовірними враженнями. У нас було ще декілька днів на відпочинок, але грошей вже не було.

Після цього я попав в НАУ і дуже швидко проліз 6б з верхньою і “вийшов на плато”. 6с було чимось нереальним. Ми пішли тренуватися до Паукаєва, але незабаром він переключився на виробництво зачіпок, тож я довго тренувався сам.

Я не збирався лізти 8а. Спробувати Відьму мене вмовив Коля Остроух, що був без напарника. Я довго не хотів, але коли в мене з першої спроби, хай коряво, проте вийшло дістатися топу, вперше закралася думка: “А може я все ж таки спробую її залізти”. Це був серпень 2016 року.

За 2017 рік я з'їздив всього пару разів, але підтягнув свій рівень, і вона стала ближче. В 2018 році я зрозумів, що вже можу її залізти. Добре, що я поїхав в табір до Міши Шалагіна того року. ВІн збив мою самовпевненість. Міша сказав: “ В тебе немає розкладу. Ти лізеш, як буде. На граничній трасі не можна лізти без розкладу, ти маєш знати все”. Теоретично я це знав, але не пам’ятав розклад навіть на ключі. В мене був якийсь розклад, але я його не пам’ятав. Міша примусив мене все вивчити, і я зрозумів, що все ще не так близько. Він також мене примусив відпрауьовувати важке місце по декілька разів поспіль. Через 1,5 години такого лазіння я вже був ніякий. Не дивлячись на те, що зазвичай робив по 5 спроб за день. І це вважалось багато. З Мішею в мене була дуже плідна праця.

Я продовжив працювати на наступний рік, і в мене майже кожний виізд з’являвся новий розклад. Дихати навчився. Не передавлювати зачіпки, бо треба економити. Якщо не зекономиш, не вистачить на останній перехват. Коли я все це зробив, далі пішла психологія. Стало страшно: вдруг залізу. На 7с і на 7с+ було теж саме. Я міг залізти раніше, але із-за страху збивалося дихання, пережимав зачіпки. Кожного разу я залазив тоді, коли не розраховував на результат. Занизити важливість - це було найважче.

Відьма — то було ціле життя, бо я стільки всього навчився. І ще одна важлива річ: коли ти думаєш, що в тебе є розклад, то це ще ні фіга не розклад. Він не оптимальний, це просто якийсь розклад. Треба шукати полегшення цього розкладу. Але організм хоче йти по знайомій дорозі, він лінується шукати щось нове. Я зовсім випадково знайшов ще 3 ноги. Вони були гірші, але центр ваги змістився, і рука розвантажилася. Спочатку я ці ноги взагалі не бачив. Не міг знайти відпочинок на полках перед ключем, ліз без зупинки.

Я зрозумів закон, що не має лінійної залежності між результатом і кількістю тренувань. Інколи здається, що треба 5-6 раз тренуватися і буде краще. То я вважаю, що краще відпочити, а потім, можливо, залізти свою трасу. Моя сентація проста: хочеш гарно лазити на скелях, треба лазити на скелях. Якщо хочеш залізти 8а на скелях, треба дуже багато лазити на скелях. Якщо я буду кожні вихідні лазити на скелі і більше нічого не робити, я буду краще лізти. Я так відчуваю, хоча й не пробував.

Ще один висновок я зробив після свого проекту. Серед скелелазів існує думка, що основний чинник для проходження складної траси — це витривалість. Я теж так вважав, але зрозумів, що правий Міша Шалагін. Він стверджує, що це не так. Останні три роки я не тренував витривалість окремо, а вчився на трасі не передавлювати зачіпки, чіткіше працювати ногами, рівномірно дихати, шукати більш оптимальний розклад. Ось ці чинники і вплинули на результат, а не витривалість.

Скелелазіння — це не вид спорту, це стиль життя. Мені подобається така фраза: “Скелелази не питають, що ти будеш робити на Пасху. Вони питають, куди ти поїдеш”.

Спілкувалася annamavka

Анна Шляхова
26-06-2020 14:06
Священий грааль

Розташовані на висоті 4000 метрів в Перуанських Андах скелі Inka Waqanka (в перекладі: “Там де плаче Інка”) більш ніж вражають. Здається, що дірчаста вулканічна порода спеціально створена для скелелазіння. Наразі тут близько 100 маршрутів та величезний потенціал як в складності, так і в боулдері. Складність маршрутів складністю від 5а до 8а.

Анна Шляхова
28-05-2020 15:05
Реггі назавжди

Плануючи скелелазну поїздку в Мексику, не забудьте запланувати побільше несподіванок. Емілі Руденберг як раз так і зробила, і без будь-якого плану мандрувала з одного місця до іншого.

Анна Шляхова
22-05-2020 21:05
Промова на користь страху

Вступ до книги Алекса Губера "Страх - твій кращій друг" про те, що варто шукати в своєму житті страх та йти йому назустріч.

Анна Шляхова
30-04-2020 22:04
Повний профайл: Адам Ондра

Адам Ондра, 27 років, найкращій скелелаз світу. Чешському феномену ми завдячуємо першими в світі 9b+ та 9c, що не бачили повторних проходжень. На додачу до оберемку золотих медалей Кубку Світу та титулів Чемпіону Світу і багаж з близько 200 маршрутів складністю 9а та вище, Ондра у перше ж своє відвідування Йосеміті у 2016 році проліз Dawn Wall (VI 9a). В його активі боулдер 8с+ та тред 5.14. Список можна продовжувати.